ПИСАНКА СВОЇМИ РУКАМИ. НА ЗАНЯТТІ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ "КУЛЬТУРОЛОГІЯ" СТУДЕНТИ ІЛЛІНЕЦЬКОГО АГРАРНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ УПЕРШЕ ВИГОТОВИЛИ ВЛАСНУ ПИСАНКУ
Історія української писанки, як явища художньої культури і декоративного мистецтва України, має глибоке коріння із часів язичницьких культів - поклонінню природі. Так наші пращури, давні слов’яни, уявляли створення світу, пов'язували його із річним циклом відродження природи й оспівуванням її сил. Цікаво, що малюнки древніх писанок повторюють мотиви кераміки трипільської культури.
Доведено також, що використання писанок у магічних ритуалах було характерним для етнічних груп слов’ян, які пізніше стали називатися українцями.
Про те, як народжується писанка, основні етапи створення цього мистецького витвору студенти Іллінецького аграрного фахового коледжу групи А-22 дізналися на занятті із культурології, відвідавши Скарбниця історії - Іллінецький краєзнавчий музей. Прийшла із студентами і їх кураторка Natalia Reneiska, яка не тільки виявила зацікавленість у заході, але й особисто показала свої здібності й художній хист у виготовленні писанки.
Активна популяризаторка української спадщини, збирачка і берегиня скарбів нашого краю, директорка музею Victoria Nastych підготувала виставку різнобарвних писанок, запросила місцеву самобутню майстриню із писанкарства Галину Кулієву, яка доброзичливо поділилася своїми знаннями : розповіла про значення орнаментальної символіки, техніку нанесення орнаменту і методику роботи із воском за допомогою писачкa* і вогню. Майстрині показали нам усі етапи виготовлення писанки, техніку нанесення й збереження декоративного орнаменту.
Тому, у вітальні музею нас уже чекали підготовлені зразки писанок, що пишалися у полумисках, а також писачки, віск, свічки, барвники, як необхідні атрибути для проведення майстер-класу. Коротка бесіда, переказ легенд – і майстрині запропонували усім власноруч виготовити власну писанку – спочатку обрати малюнок для зображення, а потім, із чистим серцем і легкими помислами, нанести його гарячим воском за допомогою писачка на поверхню майбутньої писанки.
Згодом, занурені у кольорові барвники, писанки оживали, набували зовсім іншого вигляду, а орнаменти - глибокого сакрального значення. Зовсім небагато часу - і народжується диво – українська писанка, що колись зігрівала й давала людям надію, допомагаючи виживати у складних умовах сильних стихій навколишньої природи.
Люди вірили, що писанка мала магічну силу, несла щастя й добробут, оберігала від усілякого зла, а зображена на ньому символіка завдяки своїй магічній силі акумулювала важливе сакральне призначення.
Минули віки, змінилися цінності, символіка втратила свій первинний зміст, язичницькі символи здобули інше трактування і розуміння сучасниками, поступово з’єднавшись не тільки із християнськими, але й патріотичними мотивами, що несли і несуть віковічні сподіванням українців.
Головним символом майстер-класу стала писанка із тризубом, яка колись означала триєдність світобудови, символ Триєдиного Бога, а також символами блискавки, грому і полум’я; минулого, теперішнього і майбутнього, а сьогодні – віру і впевненість у нашу перемогу.
Для нас, українців,ці символи у важкі місяці війни, яка ось уже понад рік ятрить українську землю, залишаються символами віри у міць нашого народу, краще майбутнє нашої країни та її людей.
Не менш сакральною є і сама історія виготовлення барвників. Адже фарби для писанки готувалися з природних барвників, які збиралися заздалегідь у лісах і на галявах. Жовту фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні, або дроку красильного; зелену - із пролісків, насіння з чорного соняшника, барвінкового листя; червону дуже рідко робили в домашніх умовах з рогу оленя; коричневу фарбу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана; чорну готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена.
Символіка кольорів також мала велике значення при написанні писанки. Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір свята весняної землі, що прокидається від зимового сну. Символічне значення - плодючість. Червоний колір - кров, що символізує життя. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), символізувати силу, чоловічу стать, здоров'я, любов, владу. На писанках - це символ життєдайної сили весни, символ відродження.
Білий - чистота. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Якщо на писанках білим зображено символи або лінії, то означало безгрішне життя.
Жовтий колір означав достигле зерно, достаток, врожай. То колір сонця. Жовтий колір оберігав від злих сил. То також колір багатства.
Блакитний уособлював небо, повітря, воду, здоров'я. Це колір небесної божественності. На писанках - це символ насичення.
Зелений - колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.
Коричневий колір позначав матір-землю.
Вогонь, що є обов'язковою складовою при написанні писанки, праукраїнці вважали святим творінням бога Сонця. Через Вогонь на писанку переносилося тепло і світло Сонця. Вірили, що вогонь був виявом сонячного бога й послом неба на Землі У деяких народів Вогонь став головним, ясно означеним богом і мав неабияку очищувальну силу. (докладніше про орнаменти і їх значення можна прочитати тут: http://surl.li/fgomz ).
*Писачок — інструмент, який використовується для малювання писанок. Залежно від регіону України також має назви писальце, кистка, писарик, мигулка, дєдик.
Галина Бухта, викладачка культурології
