В яскраві дні, коли чарівний пензель осені торкається зелених скронь землі, ми традиційно відзначаємо гарне професійне свято – День працівника лісу.
Це свято прирівнюється до своєрідного іспиту совісті для кожного з нас у самооцінці ставлення дорідної природи та лісу зокрема. Ліс і справді завжди був і залишається джерелом сили і могутності українців. Адже ліс - будинок природи, в якому суєта відходить на другий план, з'являється відчуття бадьорості, легкості і свободи. Дерева щедро діляться з людьми енергією життя і самі одночасно відчувають потребу в людській допомозі.
Дух нашого народу, його вікова історична основа міцно пов’язані з феноменом лісу. Недаремно шедеврсвітової драматургії «Лісова пісня» Лесі Українки народився через багато років після того, як жила вона в дитинстві побіля лісу і слухала дитячою душею його таємну музику. Майже через століття Максим Рильський напише слова, що стануть важливою істиною для людей, які присвячують своє життя величній науці про ліс, працюючи для століть. А це все означає, що не стихне лісова пісня. Пісня вітру, пісня води, пісня сонця і сопілки. Пісня життя.
Люди, які професійно стоять на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслуговують глибокої поваги і високого авторитету. Професія, яку обрали нинішні студенти-першокурсники принесе їм не лише моральне та естетичнезадоволення, але й зробить їх в майбутньому справжніми вартовими цієї гармонії та порядку. Студенти спеціальності «Лісове господарство» в Іллінецькому державному аграрному коледжі завжди були і залишаються предметом великої гордості для всього великого колективу.
Переглянуті відео-фрагменти про підготовку студентів-лісників у нашому коледжі, поетичні рядки українських класиків, виступ першокурсників та тематична презентація зіграли велику роль у впевненостізробленого вибору.
Кодекс Честі Лісника вручила першокурсникам завідувачка агрономічним відділенням Світлана Омельчук. Прийшли привітати першокурсників студенти четвертого курсу Софія Тюкова та Віктор Мушта.
Сподіваємось, що нова зміна лісників буде гідною своїх попередників і продовжить кращі традиціїнавчального закладу.
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко