Та є серед випускників і ті, хто ще вчора отримували знання і навички для ефективної роботи на виробництві, але прийняли одне з найважливіших рішень в своєму житті – добровільно піти на військову службу, щоб боронити свою землю. Саме вони у важкі часи стали на захист України, не пошкодувавши власного спокою, здоров’я та життя заради миру та добробуту всієї країни. Тому нині вони творять історію не лише нашого закладу, а й всієї країни. Сьогоднішні розповіді про декількох з тих, хто зовсім нещодавно покинув лави студентів.
Михайло Бойко родом з Китайгорода. По завершенню навчання влітку 2017 року за спеціальністю «Лісове господарство», куратор Якушева О.О., міг би стати гарним спеціалістом в своїй галузі, отримавши роботу за розподілом в місцевому лісгоспі, за чиїм направленням навчався. Та в свої двадцять років легкого шляху для себе не шукав, прийняв серйозне рішення, про яке жодної миті не пожалкував. Сьогодні він гранатометник 18 окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» Збройних Сил України. За час перебування на службі прийшлось побувати в Красногорівці, Мар'їнці, біля Волновахи та Маріуполя. Через 2 місяці відбудеться чергова ротація на Луганський напрям. Михайлу подобається військова служба, тому має бажання продовжити навчання за цим фахом в спеціалізованому військовому вузі.
Дмитро Чухнюк, 23 роки, сам з с.Дяківка Бершадського району, закінчив коледж в 2015 році, отримавши кваліфікацію техніка лісового господарства, куратор групи – Зарембовська Л.П. Працював на різних роботах, в тому числі і не за фахом, а в 2016 році прийняв рішення зробити свій невеличкий вклад в визволення нашої держави, бо сил, здоров’я і бажання вистачало, не вистачило терпіння мовчки спостерігати за тим, як гинуть на війні молоді, непідготовлені хлопці. Маючи значний інтерес до громадського життя, вболіваючи за долю країни, підписав контракт на 3 роки служби в 59 окремій мотопіхотній бригаді (м.Гайсин) Сухопутних військ України. В зоні АТО провів рік, в Луганській області - 4 місяці, в Донецькій - 8 місяців. Про свої плани на майбутнє говорить так: «Мені є кого захищати, тому буду служити доти, поки вся та мерзота не піде геть з нашої землі».
Вадим Діденко, 20 років, родом із Літина, випускник 2017 року спеціальності «Виробництво та переробка продукції тваринництва», куратор Фарисей О.Б. За фахом мав можливість піти працювати на Літинський молочний завод, куди за цільовим направленням був розподілений для подальшого працевлаштування. Та маючи гарні фізичні дані та спортивні здобутки в легкій атлетиці, волейболі, футболі, після завершення навчання прийняв рішення про службу на контракті у в/ч 3028, що базується в м. Калинівка, легендарному 8 полку оперативного призначення «Ягуар» Національної Гвардії України. За період служби з серпня 2017 року Вадим вже провів в зоні проведення антитерористичної операції 2 місяці. Станиця Луганська, Авдіївка, а незабаром чергова ротація на 3 місяці на тому ж Луганському напряму. Після завершення контракту планує вступити у вищий заклад освіти для продовження навчання за фахом.
В тому ж Калинівському полку підписав трирічний контракт і Володимир Ратушняк, 20 років, родом з с.Польова Лисіївка Калинівського району, випускник 2017 року спеціальності «Агрономія», куратор Матящук С.І. Переоцінка цінностей та випробовування самого себе – головні мотиви військової служби Володимира. Захищаючи вже 2 місяці поспіль лінію розмежування в Авдіївській промзоні, він точно переконався, що зробив для себе правильний вибір. Отримавши бойові навички, в майбутньому планує продовжити діяльність в правоохоронних органах і паралельно навчатись у вузі.
Їх солдатські будні: швидкі перекуси у польових умовах та пильні окопи. Повна екіпіровка і вперед. Зброя у руках та реальний ворог на відстані кулеметного пострілу. А ще - безумовне бажання своєю особистою участю наблизити не просто мир, а перемогу України у цій війні. Як і всі, хто були в зоні бойових дій, хлопці не дуже охоче розповідають про свої враження, але найяскравішими з них вважають побратимську єдність, відданість, взаємодопомогу, відповідальність одне за одного, і коли бачиш живими і здоровими всіх своїх побратимів після виконання бойових завдань.
Можливості приїхати до коледжу, щоб поспілкуватися з викладачами, теперішніми студентами, у хлопців наразі немає, але їх побажання такі: любити і цінувати життя, батьків, сім’ю, родину, вірних друзів, любити свою Батьківщину і робити її кращою щодня, кожен на своєму місці.
Різні люди, різні долі, різні плани на майбутнє, але спільне те, що вони в своєму молодому віці взяли на себе частину відповідальності за мир і спокій всіх нас. І вони страшенно дратуються, коли чують сарказм та різні спекуляції з приводу того, за що вони воюють, бо всі вони далекі від політики, їх самоціллю не є гроші чи соціальний статус. Занурившись у свої буденні справи, нам деколи важко зрозуміти такі мотиви як патріотизм, почуття відповідальності, обов’язку за країну, але вони є. І завдяки цьому ми сьогодні живемо звичним життям, бо такі люди своїм служінням його нам забезпечують. Безумовно, їх підтримують батьки, родина, але не жалкуймо і ми добрих слів та підтримки в їх адресу, бо це - вже наш обов’язок перед ними. І, звісно, ми маємо пам’ятати про це не лише в зв’язку з річницями подій Революції Гідності, а завжди.
Звичайно, це неповний список тих, про кого маємо розказати. Коледж постійно збирає інформацію щодо випускників, які в різний час з 2014 року пішли добровольцями, служать чи вже відслужили, незалежно від віку та періоду навчання. Ми започатковуємо таку традицію дописів і будемо вдячні всім, хто має відношення до даної тематики, за поповнення інформаційної бази такими історіями, цікавими фактами, та запрошуємо до співпраці. Адже саме на таких особистих прикладах сьогодні треба виховувати молоде покоління студентства. А всім нашим захисникам хочеться щиро подякувати, побажати міцного здоров’я, незламності духу та віри в те, що справа, яку вони роблять щодня, не марна.
Повертайтесь живими! До зустрічей в стінах рідного коледжу!
Наталія Білозор,
заступник директора Іллінецького ДАК