Зі старовинного архітектурного комплексу фортифікаційних і релігійних будівель XVII-го століття, який до цього часу вінничани називають мурами, розпочався екскурсійний маршрут.
«Мури» в центрі Вінниці, зокрема Свято-Преображенський кафедральний собор і Єзуїтський монастир - справжні свідки давнини, які пережили не одну бурхливу подію.
І справді, за мурованими стінами колишнього домініканського монастиря та культових споруд дихає історія, а осучаснені будівлі того часу бережуть у своїх приміщеннях цінні краєзнавчі експонати. Художній музей – велика колекція репродукцій, що ретельно збиралася з 1919-го року в окремому відділі краєзнавчого музею.
Завмирання серця перед одухотвореною красою, яку створили талановиті люди, неповторність моменту сприйняття прекрасного і благоговійна тиша, аби не порушити цю досконалу мить…
Це був своєрідний рух історією від старовинних полотен до романтизму XIX-го століття та робіт початку XX-го, що органічно поєднували передані художниками образи та долі людські з певними історичними подіями.
Чи то старослов’янська назва міста, що означала «дар», відіграла свою магічну роль під час екскурсії, чи сліди давнього виноваріння вселили заряд прекрасного з художніх репродукцій історичного підтексту, адже тут, в художньому музеї часом не тільки споглядають полотна під звуки класичної музики, а й смакують традиційне вино, приготовлене умілими виноробами.
В основі музейних полотен - приватні колекції вінницьких збирачів предметів старовини (В. Коренєва, Г. Брілінга та ін.). Врятовані в 1920-х мистецькі твори з розорених поміщицьких садиб – шедеври західно-європейського мистецтва із зібрання княгині М. Щербатової, з маєтків Грохольських, Бжозовських, Моркових, Мерінга, Русановських та інших родів багатої знаті.
Учасники екскурсії побачили оригінальні полотна Ромбоутса, Воумермана, Лампі Старшого, Гольпейна, Баччіареллі, Майє, Ян Сімона, Сімлера, Фронмеля, Росліна, Тропініна, Брюллова, Крамського, Репіна, Нестерова, Полєнова, Засідателя, Глущенко, Шишко, Холодного, Коновалюка та інших майстрів, хто вдало відтворював пензлем реальність свого часу на полотнах.
Показали в музеї і вироби порцелянових заводів України, Росії, Західної Європи, Китаю, Японії XVII-XX-их століть, а також унікальну італійську майоліку XVII-го століття.
Центральна анфілада - єдиний експозиційний простір з шести залів, які збагачують біля 300-т експонатів. Репродукції створюють вражаючу панораму нашого художнього та історичного минулого.
Пройшли учасники семінару «Ієрусалимкою» - старовинним єврейським кварталом з помітними слідами рідкісного в осучаснених містах містечкового бароко Західного Поділля. А звідти знову піднялися на головну вулицю Вінниці. Соборна – це цілий комплекс історичних споруд в стилі модерн із металевими ажурними балконами та перилами, кованими гратами, ліпним орнаментом та напівколонами з вікнами, між якими знаходяться символи влади – голови левів.
Погляди ввібрала бронзова скульптура - художній образ жінки в костюмі з металічного мережива та парчі, з аксесуарами того часу - рукавичками, віялом, парасолькою, брошкою, кільцем, сережками. Перша власниця будинку - Євгенія Прунмаєр, спорудила його у 1897-му році. Хоча відтворити з точністю її образ не вдалося, бо не знайшлося в архівах жодної світлини, та усміхнена бронзова постать несе в собі поблажливу позитивну енергетику. Згодом будинок став готелем «Франція».
Вразила екскурсантів і візитівка Вінниці – майже тридцятиметрова водонапірна вежа з годинником, що на Європейській площі. У вечірніх вогнях вона була особливою.
З мосту, що піднявся над Південним Бугом, через віконне скло автобуса мерехтів краплями водяної піни знаменитий плавучий водограй Європи, збудований в комплексі реконструкції берега ріки.
Учасники семінару стали свідками відновлення історичної справедливості – повернення давнім спорудам Вінниці їхнього першого призначення та збереження історичної правди українських земель в великих художніх шедеврах світового визнання.
Галина Бухта, викладач культурології